Поділитися

13 листопада за ініціативи відокремленого підрозділу ГО «Україна без тортур» спільно з філією ДУ «Центр пробації»проведено зустріч в форматі дискусійного клубу «Коли і ким катування виправдовуються?».

У дискусії взяли участь представники: офісу Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в Івано-Франківській області, Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги в Івано-Франківській області; філії ДУ «Центр пробації» в Івано-Франківській області; Івано-Франківського та Тисменицького підрозділів філії ДУ «Центр пробації» в Івано-Франківській області; ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань №12»; Івано-Франківського обласного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, УСБУ в Івано-Франківській області; ГУ НП в Івано-Франківській області; прокуратури Івано-Франківської області; монітори національного превентивного механізму.

Незважаючи на те, що в сучасному демократичному суспільстві людина та її гідність визнаються найвищою соціальною цінністю, мають місце катування та інші жорстокі, нелюдські або такі, що принижують гідність, види поводження. Що підтверджується сотнями рішень Європейського суду з прав людини. Останні засвідчують, що в нашій країні відсутня ефективна система розслідування катувань.

Увагу присутніх було звернено на абсолютність заборони катувань. Регіональний представник ГО «Україна без тортур» Світлана Дем’янчук, наголосила на відсутності в Україні офіційно затвердженого механізму фіксації слідів тортур в той час як більшість країн світу використовують Стамбульський протокол: “Причиною існування катувань та жорстокого поводження в діяльності правоохоронців є безкарність через неналежну кваліфікацію катувань, відсутність ефективного механізму розслідування, застосування національними судами надзвичайно м’яких покарань або ж узагалі звільнення винних у катуваннях від відповідальності.”

За 2017 рік майже 2500 осіб звернулися по медичну допомогу через травми, завдані працівниками поліції. Це лише офіційна статистика. Насправді постраждалих може бути набагато більше, але катування фіксуються і розслідуються неефективно. І навіть коли провину поліцейського доводять, його часто звільняють від реального покарання.

Крім цього, обговорено питання формування сучасної оптимальної моделі застосування в кримінальній політиці держави альтернативних видів покарання та необхідності застосування індивідуального підходу при призначенні покарання. Не залишено без уваги і питання щодо забезпечення належних умов утримання у місцях несвободи.

Усі погодились, що такі явища, як катування та інше жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, види поводження та покарань мають бути викоріненні, а особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене справедливе та в міру гуманне покарання.

Присутні обговорили теми призначення покарання та належні умови утримання у місцях несвободи. Адже такі явища, як катування та жорстоке поводження мають бути викоріненні.