Поділитися

Попри те, що в психіатричній лікарні лікування пацієнта передбачено до двох місяців,  у Полтавській психіатричні лікарні № 2 «Снітино» більшість перебуває там  понад 5 років. Один з хворих живе 46 років у лікарні .

Ці фактиви виявила моніторингова група у складі працівника Департаменту НПМ Олена Темченко та регіональні координатори взаємодії з громадськістю Уповноваженого Наталія Гурковська, Оксана Крупій, Світлана Дем’янчук і Оксана Тропіна.

Люди живуть в тотальної ізоляції та залежності від персоналу. Вдень, окрім тихого сну, їм заборонено знаходитися в палатах, всі пацієнти сидять на дерев’яних лавах у їдальнях відділень і дивляться телевізор, деяким не вистачає місця і вони сидять на підлозі.

Палати переповнені: на одне ліжко по 2,2–2,4 кв.м, хоча норма 6 кв.м. На старих ліжках брудна зношена білизна, матраци і ковдри, при тому, що у відділеннях  є запаси. Під час візиту були пацієнти, які с

пали на ліжках без матраців чи постільної білизни. Вуличні туалети з вигрібними ямами прибудовані до корпусів, за словами пацієнтів доступ до них є лише з дозволу персоналу. У пацієнтів зовсім немає власних речей.

Перебуваючи роками в таких умовах люди втрачають соціальні зв’язки, і саме це є підставою для рішення лікарів щодо продовження лікування таких пацієнтів. Деяких привезли родичі і не забирають, деяким нікуди повертатися.  Лікарня останніми роками не вживає ніяких заходів для повернення пацієнтів або влаштування до інтернатів, оскільки зацікавлена у їх довготривалому  перебуванні. Про це свідчить і той факт, що з 2009 року в лікарні знаходиться пацієнтка, опікун якої є її лікуючим лікарем і одночасно головним лікарем закладу.

Жодний з хворих не госпіталізований у примусовому порядку, хоча й згоду на лікування у психіатричному закладі ніхто не підписував.  Під час спілкування пацієнти говорили, що  не хочуть перебувати в лікарні, один пацієнт плакав і просився додому. Таке перебування у психлікарні є протиправним, а умови їх – як жорстоке поводження.