За ініціативи громадської організації «Україна без тортур» у місті Чернігові члени громадської організації Катерина Денисенко, Владислав Олійник, Микола Ребкало провели дискусійний клуб на тему “Коли та ким виправдовуються катування» для курсантів (студентів) Академії Державної пенітенціарної служби.

Під час проведення інформаційної зустрічі учасники обговорили ст. 3 “Європейської конвенції з прав людини”, що стосується викорінення катування та іншого жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність, видів поводження та покарань, які заборонені та є серйозними порушеннями прав людини в Україні, спрямованої на впровадження демократичних змін в суспільстві. Стаття 3 Конвенції «Заборона катування» є абсолютною імперативною нормою, ніяких відступів, винятків від положень цієї статті не може бути.

Учасники дискусійного клубу обговорили визначення “катування” дане в справі Верховного Суду № 161/1372/16-к від  17 липня 2018 року, зокрема  катування визначається тяжкою формою нелюдського поводження із визначеною метою, тобто поводження, що спеціально заподіяно у жорстокій фізичній формі супроводжується фізичними та психічними стражданнями або грубо принижує людину перед іншими людьми чи змушує її діяти проти своєї волі або совісті.

Також присутні детально проаналізували в чому полягає жорстоке, нелюдське та таке, що принижує гідність, поводження або покарання. Конвенція проти катувань не дає відповідного визначення і описує такі дії, як жорстокі, нелюдські або такі, що принижують гідність, але не «підпадають під визначення катування, викладеного у Статті 1». Очевидно, що головна відмінність полягає у тому, що «У порівнянні з катуванням жорстоке поводження може відрізнятися з огляду на тяжкість завданих болю і страждань.