В Україні існують спостережні комісії при виконавчих комітетах органів місцевого самоврядування. Це представники громадськості, які обрані у склад цих груп та об’єднані функцією громадського контролю за дотриманням прав засуджених під час виконання кримінальних покарань.

Залучаючи їх до моніторингу місць несвободи та виконання їх функцій, організація “Україна без тортур”, підтримує листування з головами груп, повідомляючи про помічені порушення прав за результатами візитів національного превентивного механізму. Проте відповіді на ці листи часто показують, що спостережні комісії не до кінця використовують потенціал своїх повноважень та можливості впливати на адміністрації установ на захист ув’язнених. Нижче наведені основні помилки спостережних груп на прикладах та з пропозиціями, як можуть бути корисними.

1. Важливо завжди впливати на адміністрацію на захист в’язня – ви там саме для цього.

Одна зі спостережних комісій відвідала Літинську виправну колонію №123. Під час відвідин вони дізнались, що в камерах, розміщених над приміщенням для побачень – в’язням заборонено відкривати кватирки. На питання “чому?” – представник адміністрації повідомив, що були випадки передачі речей через кватирки. Рішення? Тепер за питання провітрюванням приміщень відповідають працівники виправної колонії.

Виникає безліч питань про те, чи не забуде охоронець зачинити кватирку, коли в’язню стане холодно, чи буде відкривати залежно від того чи його самого морозить, чи спекотно, чи буде відкривати за розкладом? Попри те, що ціллю адміністрації є боротьба з незаконними передачами – наявне порушення права в’язня вирішувати, коли він хоче відчинити чи зачинити кватирку.

У Витягу з Другої Загальної доповіді (1992 р.) комітету Ради Європи з протидії тортурам передбачено: “Навіть за доцільності таких заходів вони не повинні позбавляти ув’язнених природного світла і свіжого повітря. Світло і повітря необхідні для життя, право на яке має кожний в’язень; більш того, відсутність сонячного світла і свіжого повітря створює умови, сприятливі для поширення хвороб – зокрема, туберкульозу“. В таких випадках варто реагувати на рішення Адміністрації і не допустити нормалізування подібного покарання .

2. Не допускати обмежень своїх повноважень.

В Івано-Франківській установі виконання покарань №12 спостережна група стикнулась з тим, що Адміністрація заборонила їм увійти до камер, де утримувались засуджені особи. Це пряме порушення їх права на громадський контроль. В Кодексі передбачено, що спостережна група може здійснювати контроль за дотриманням прав засуджених, і в цього повноваження немає обмежень. У разі, якщо Адміністрація з певних причин не допускає моніторів до роботи – ті повинні посилатися на Положення про спостережні комісії.

Олександр Гатіятуллін: “У Адміністрації тактика, що якщо люди не обізнані – то їх дуже легко заплутати. Тебе будуть водити по тому маршруту, який їм хочеться показати у вигідному світлі. Вони люблять показувати церкви на території колонії. Це їх фішка. Наприклад: “Гляньте яка у нас ікона, вона мироточить!”. Ви хочете подивитись в яких умовах живуть засуджені? Поведуть у найкраще відділення, покажуть як провели ремонт, як пластикові вікна поставили. Тому якщо люди, які здійснюють моніторинговий візит не знають своїх повноважень і взагалі не обізнані з тим, як функціонує установа – то їх дуже легко заплутати”

В колоніях є місця, де наявний великий ризик порушень прав. Люди, які там знаходяться дадуть правдиву та потрібну для спостережної групи інформацію. У виправних колоніях – це дисциплінарні приміщення камерного типу. Також, в кожній колонії є такі відділення куди селять хворих, людей з інвалідністю, соціально незахищених осіб. Там буває цвіль, поганий ремонт. Також варто йти на виробництво – там можна познаходити докази порушення прав засуджених.

3. Всі порушення прав засуджених – однакові у важливості.

Перевірка Райківської виправної колонії №73 виявила низку проблем, серед яких було відсутність потрібної стоматологічної допомоги, вода мала неприємний запах і жовтий колір, приміщення виробничої зони були в аварійному стані, і більше. Проте  відповідь спостережної комісії містила інформацію лише про те, що порушення умов утримання вони не знайшли, а владнавши ситуацію з медикаментами та стоматологом – всі інші питання вони відклали на потім. Питання щодо води, яку людям потрібно вживати щоденно по кілька разів – залишили на той момент без розгляду.

Жовтизна води може означати одну з проблем – або наявність в ній хрому-6, або накопичення заліза, марганцю, міді або свинцю. Хром-6, у свою чергу, небезпечний для організму і спричиняє розвиток онкології.

Олександр Гатіятуллін радить у таких випадках діяти так: “Ви можете вимагати сертифікат якості води. Запитайте чи вони проводили перевірку води і чи мають сертифікати. Вони повинні бути”.

4. Дії, а не рекомендації.

В деяких листах спостережних комісій згадувалось про те, що вони рекомендували Адміністрації усунути порушення прав засуджених, проте не виїжджали перевірити інформацію.

Рекомендація – це струс повітря, не більше. Працівники місць несвободи знають про проблемні питання утримання засуджених, але часто за браком коштів, небажанням, або простою байдужістю нічого не роблять. У спостережних комісій є можливість та влада впливати практично – від цього залежить життя та здоров’я людини, яка відбуває покарання.

Матеріал підготувала правозахисна журналістка Дарина Ребро.