На жаль, насильство у місцях несвободи досі залишається поширеним явищем. Пропонуємо поглянути вглиб проблеми, намагаючись зрозуміти передумови і наслідки сексуального насильства у місцях позбавлення волі.

Досвідчений психолог, що працює у сфері психологічної та виховної роботи із засудженими Михайло Дебольський зазначає, що слід зважати на психофізіологічні закономірності, в тому числі прагнення до задоволення статевої потреби. І це характерно не тільки для засуджених, а й для інших замкнутих одностатевих колективів. Але це – не основна умова, хоча і суттєва. Головне – це цінності, переконання людини, і переважна більшість людей не піде на насильство навіть при найбільш загострених сексуальних потребах. Слід визнати, що концентрація агресії і брутальності в місцях позбавлення волі впливають на деформацію цінностей зокрема.

Згвалтування, як і будь-які інші форми сексуальної агресії, незалежно від місця, вдома або в тюрмі, мають для жертви серйозні психологічні і фізичні наслідки. Хоча досвід кожного постраждалого унікальний, існує багато загальних реакцій. Серед інших виділяють: страх, сором, озлобленість, паніку, кошмари і повторне емоційне переживання подій. Для ув’язнених і засуджених ці симптоми посилюються за рахунок відсутності контролю середовища, в якому вони перебувають, неможливістю усамітнення і, часто, постійною присутністю в місці вимушеного ув’язнення самого насильника.

Ув’язнені і засуджені, які стали жертвами згвалтування, змушені пристосовуватись до середовища, в якому будь-хто, хто не вважається домінантним (читати як “нормативним”), залежний від подібного ризику. Статус особи в колективі в будь-якому випадку впливає на людину. Навіть якщо насильство не було спричинено, людина живе в умовах постійного страху, що воно може статися через його статус. Крім того, загроза сексуального насильства є формою насильства, яка може спричинити психологічну травму.

 Крім психологічної травми жертви згвалтувань піддаються ризику зараження багатьма небезпечними для життя інфекціями, що передаються статевим шляхом, в тому числі ВІЛ. Нерідко жертви сексуального насильства отримують і серйозні фізичні травми, які часто залишаються без належної уваги медичних працівників установ. Звісно, деяким ув’язненим і засудженим, які стали жертвами сексуальної агресії, надають психологічну і медичну допомогу. Але ці випадки поодинокі, а в українському контексті – унікальні.

Без своєчасної медичної і психологічної допомоги жертви згвалтувань у в’язниці схильні до високого ризику розвитку хронічних захворювань, що можуть призводити до набутої інвалідності, депресії, думок про самогубство і т.д.

Ув’язнені після звільнення з місць позбавлення волі можуть переносити набутий у в’язниці досвід у свої громади і родини, а жертви згвалтування через травматичний досвід можуть зашкодити оточенню. Через почуття сорому і побоювання соціальної стигматизації в суспільстві колишні ув’язнені не говорять про пережитий досвід.

Не впоравшись зі своїм травматичним досвідом, жертви насильства можуть бути більш схильними до скоєння ризикованих або навіть злочинних дій в подальшому житті, що призводить до повторного правопорушення. На жаль, сексуальне насильство в місцях позбавлення волі утворює замкнуте коло насильства та агресії.