Катування і жорстоке поводження є ганебним явищем сучасного світу. Упродовж багатьох десятиліть міжнародна спільнота намагається розв’язати цю проблему, приймаючи різні правові акти з питань протидії катуванням та створюючи відповідні інституціональні механізми, які мають забезпечити виконання цих функцій. Порівняно новим підходом, який, проте, вже довів свою ефективність у напрямі запобігання катуванням та жорсткому поводженню, є національний превентивний механізм, передбачений Факультативним протоколом до Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження та покарання, який було прийнято 18 грудня 2002 року

Головна ідея національного превентивного механізму полягає у запровадженні системи регулярних, незалежних відвідувань будь-якого місця, що перебуває під юрисдикцією та контролем держави, де утримуються чи можуть утримуватися особи, позбавлені волі, за розпорядженням державного органу чи за його вказівкою, або з його відома чи мовчазної згоди. Ці відвідування здійснюються з метою посилення, за необхідності, захисту таких осіб від катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження та покарання. Моніторингові відвідування місць несвободи незалежними експертами мають стримуючий вплив на державні органи й, відповідно, мінімізують ризик стати жертвою неналежного поводження та катування.

Як відомо, Україна ратифікувала Факультативний протокол 21 липня 2006 року 9 серпня 2012 року було внесено до Верховної Ради України проект Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини” щодо національного превентивного механізму”, яким на Уповноваженого покладалися функції національного превентивного механізму. Зазначений Закон був прийнятий Верховною Радою України 2 жовтня 2012 року та набрав чинності 4 листопада 2012 року.

Після громадського обговорення за участю відомих національних та міжнародних експертів було прийнято рішення про запровадження в Україні національного превентивного механізму у форматі “Омбудсмен +”, який передбачає здійснення моніторингових візитів до місць несвободи працівниками офісу Омбудсмена спільно з активістами громадянського суспільства.

25 травня 2012 року в новій структурі Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини було утворено спеціалізований структурний підрозділ – Департамент з питань реалізації національного превентивного механізму. 

Модель «Омбудсман +»

У 2012 році, після тривалого громадського обговорення за участю провідних національних та міжнародних експертів було прийнято рішення щодо запровадження в Україні національного превентивного механізму у форматі «Омбудсмен +», яка передбачає здійснення моніторингових візитів до місць несвободи працівниками Секретаріату Уповноваженого з прав людини та активістів громадянського суспільства.

Три останні елементи (Експертна рада, неурядові організації та монітори) й утворюють так званий “+”, як невід’ємну складову моделі національного превентивного механізму, запровадження якої в Україні було розпочато у поточному році.

Розглянемо кожний з елементів системи та його функції детальніше.

Центральний офіс Омбудсмена

Омбудсмен – здійснює загальне керівництво та координацію всією системою національного превентивного механізму, моніторингові візити до місць несвободи, вносить акти реагування до органів державної влади з метою усунення виявлених в ході моніторингу порушень прав людини. Крім того, Омбудсман надає доручення конкретним особам (моніторам) на право здійснення моніторингових візитів до місць несвободи. Таке доручення надається терміном до одного року з можливістю продовження терміну його дії.

Департамент НПМ – є окремим структурним підрозділом Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, який реалізує свої функції на підставі Факультативного протоколу до Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання, Закону України “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини” та Положення про Департамент (детальна інформація про Департамент наведена у відповідному розділі).

Інформаційні ресурси та сторінки в соціальних мережах: