Проблема трудових прав засуджених: праця засуджених не може бути джерелом незаконного збагачення

В Україні вже багато років обговорюється питання дотримання прав людини у місцях несвободи, але одна з найменш помітних і водночас найболючіших проблем — це трудові права засуджених та ув’язнених. ГО «Україна без тортур» неодноразово звертала увагу державних органів та громадськості на те, що система організації праці в установах виконання покарань залишається непрозорою, застарілою і такою, що створює величезні ризики для корупції та зловживань.

Попри те, що засуджені залучаються до робіт із підвищеною небезпекою без належного захисту та спецодягу, їхня оплата праці часто є неприйнятно низькою, а укладення договорів здійснюється непрозоро та нерідко на користь третіх осіб, а не самих засуджених.

Свіжий приклад: нещодавно працівники Державного бюро розслідувань повідомили про підозру виконуючому обов’язки директора ДП ДКВС «Шепетівської виправної колонії (№98). За даними слідства, посадовець вимагав «відкати» за укладення договорів між виправним закладом та приватними підприємцями, які замовляли виготовлення продукції силами засуджених.

Схема працювала просто: за кожний контракт він вимагав 10% від суми угоди, які осідали в його кишені.

Корупційну діяльність викрили завдяки підприємцю, який замовив у колонії виготовлення дротових малопомітних перешкод. Роботи виконували засуджені Шепетівської виправної колонії №98, а загальна сума замовлення становила 6 млн грн. За «сприяння» посадовець вимагав 600 тис. грн неправомірної вигоди.

26 листопада 2025 року працівники ДБР затримали керівника підприємства «на гарячому» під час отримання другої частини хабара — 405 тис. грн і 1300 доларів США.

Йому повідомлено про підозру за ч. 3 ст. 368 КК України. Суд обрав запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із можливістю внесення застави у розмірі 499 тис. грн. Також ДБР перевіряє інші договори, укладені під його керівництвом.

Національні та міжнародні правозахисні організації та інституції систематично акцентують увагу на тому, що всі договори та фінансові операції, пов’язані з діяльністю установ виконання покарань та особливо використанням праці осіб у місцях несвободи, мають бути абсолютно прозорими та доступними для контролю.

Особи, які перебувають у місцях несвободи, мають такі самі права, як і всі інші громадяни України, зокрема — право на безпечні умови праці та гідну оплату. Їхня праця не може бути джерелом незаконного збагачення.