Сьогодні Олександру Гатіятулліну мав би виповнитися 51 рік…

16 вересня 2025 року правозахисну спільноту сколихнула трагічна звістка — під час виконання бойового завдання на фронті загинув Олександр Гатіятуллін.  Для багатьох ця подія стала непоправною втратою не лише відомого правозахисника, а передусім — щирої, принципової, відданої своїй справі людини.

Олександр був співзасновником і членом правління громадської організації “Україна без тортур”, членом благодійної організації “100% Життя”,  колишнім представником Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в місцях несвободи, монітором Національного превентивного механізму. За свою військову службу в лавах Збройних Сил України був нагороджений низкою відзнак і нагород, зокрема, “Хрестом Доблесті” Міністра оборони України.

Сьогодні друзі й колеги згадують Олександра — таким, яким він був: 

🔷“Згадуючи про Олександра, перше, що спадає на думку — це його щире переживання за правозахисну діяльність. Він ніколи не робив щось механічно чи формально: все, чим займався, було продумано і мало сенс. Особливо це було помітно під час роботи в рамках Національного превентивного механізму — він вмів поєднувати практичну користь з великою стратегічною картиною, спрямованою на системні зміни. Його ідеї не були випадковими — вони завжди були частиною чітко побудованої концепції, з ясною метою і результатом у фокусі” — Костянтин Автухов.

🔷”Будь-яка Організація це великий механізм з великою купою дрібних деталей і гвинтиків. І результат роботи завжди залежить від злагодженої роботи всіх цих дрібниць. Випадає один гвинтик і весь механізм може посипатись. Тому для мене всі ви важливі в моїй Організації. Я ціную кожного з вас, бо ми одна велика машина, яка виконує дуже важливу місію в правозахисті” — сказано Сашею на одній з щотижневих робочих зустрічей, згадує  Гульнара Немчина.

🔷“Саша залишається людиною, яку неможливо забути - не лише через його досягнення, а передусім через його щирість, силу духу та неймовірну людяність. Правозахисник із непересічною долею, він сам створив себе, пройшовши довгий шлях від прагнення справедливості до реальних змін для інших. Він ніколи не стояв осторонь, завжди захищав, підтримував, вірив у кожного, хто поруч.  Завдяки своїй  рішучості він залишався справжнім  та чесним із собою та іншими.

Під час одного з візитів НПМ  до колоній Саша зустрів важкохворого в’язня, який не міг харчуватися звичайною їжею й фактично голодував. Це було жорстоке поводження, яке неможливо було залишити без реакції. Ми підготували низку звернень, щоб привернути увагу до ситуації. Але Саша пішов далі та придбав блендер, аби людина могла самостійно готувати собі їжу. Простий, але глибоко людяний вчинок, який показував: навіть коли система бездіяльна, одна людина може змінити все.

Поруч із ним було легко й водночас непросто, бо він піднімав планку, спонукав рости, мислити ширше, діяти сміливіше. Працювати разом із ним було великою честю” — Олена Бордюкова.

🔷“Саша для мене - це джерело оптимізму і позитиву. Дивлячись на його фотографії, якими рясніють стрічки новин, я і досі відчуваю його невичерпне енергію та любов до життя. Саша назавжди залишиться у моїй пам'яті як сміливий та відчайдушний чоловік, якому море по коліно, і він впевнено йде до мети” — Людмила Проценко.

🔷“У правозахисті не буває випадкових людей.  Для Олександра правозахист був сенсом життя: у цьому несправедливому світі він прагнув віднайти справедливість та боровся за неї. Він тонко відчував, співпереживав, вболівав за права людини. Водночас його емоційна чуттєвість завжди підкріплювалися твердими намірами та активною дією.  Правозахисній спільноті дуже бракуватиме його ідей та їхніх втілень…” — Панасенко Тетяна.

🔷“Саша - людина, яка мала окреме місце в серцях багатьох, хто його знав. Людина з дуже нелегкою долею, яка на прикладі свого життя доводила, що неймовірні зміни - можливі. Олександр добивався, щоб катування зникли як явище. Разом з однодумцями він створив ГО «Україна без тортур», яка обʼєднала громадських моніторів НПМ, і завжди був одним із її двигунів, все кипіло і крутилося навколо нього. Саша був справжнім - в усьому, що робив. Це величезна втрата для усієї правозахисної спільноти нашої країни…” — Tetiana Pechonchyk.

🔷 “Для мене Олександр був людиною, яка вміла надихати. Він бачив можливості там, де інші бачили перешкоди, і завжди підтримував тих, хто шукав свій шлях. Його віра в людей була справжньою - він умів розгледіти потенціал навіть тоді, коли самій людині здавалося, що сил уже немає. Поруч із ним хотілося діяти, пробувати, ризикувати і рости” — Андрій Богданенко.

🔷”Саша, друже… Ти був таким життєрадісним попри все, таким людинолюбним, що здавалося, з тобою нічого лихого не може трапитися. Людина, яка вірили у те, що робила, яка розуміла, що таке суть прав людини, не тільки форма. Нам всім тебе буде дуже бракувати” — Лариса Романюк.

🔷“Його шлях, його переосмислення цінностей, його вибір давав надію, що зміни в цій державі можливі. Він став одним з консультантів мого перфомансу “Тюремна пісня” і товаришем по ідеях. Країна сиротіє без людей, які можуть вести за собою інших” — Олега Герасим’юк.

🔷“Я не знаю жодної іншої людини, яка пройшла стільки метаморфозів, кожен раз перетворюючись на нову кращу версію себе. Він не міг стояти осторонь, коли відбувалась несправедливість, так було завжди, так було і під час повномасштабки. Саня був прекрасною, щирою людиною, яка змінювала цей світ на краще” — Oleg Svientukh.

🔷“Дякую тобі, Саш, за те, що ти давав приклад бути Людиною, чесною, світлою, нескореною в одному флаконі. Не вистачить одного допису, щоб розповісти, скільки всього ти зробив у правозахисті, скільки створив змін. Ти дав приклад бути Людиною. І продовжуєш давати через пам'ять про тебе. Пам'ятаю. І хочу далі берегти всі спогади, пов'язані з тобою” — Liudmyla Gavrysh.

🔷”Саша, ти разом зі колегами став для мене вчителем, колегою і добрим другом. Потім були десятки тренінгів, візитів в місця несвободи та адвокаційних кампаній. Дружній, професійний, ти ніколи не втрачав надії на долю НПМ, боровся з тортурами, як лев і завжди стояв на захисті найвразливіших. І так само не залишився осторонь, коли почалася повномасштабна війна. Ти був справжнім, ти горів своєю працею і назавжди залишишся в моїй пам’яті й серці таким — повним життя й енергії, усміхненим і щирим” — Анастасія Клюга.

🔷“Ви обʼєднали потужних людей навколо складної і непопулярної теми. Я вдячна, що мала цей досвід лупати цю скалу у вашій команді, мій перший досвід роботи в громадському секторі. Дякую за поради та настанови, дякую за чесність. Дякую за те, якою світлою людиною ви були. Завжди з посмішкою та гумором” — Yuliya Sheremet.

Для нас, колег і друзів Олександр залишився взірцем мужності, чесності й людяності. Він був щирим, послідовним, справедливим, сповненим віри у гідність і силу людини. Його цінували за принциповість у правозахисній діяльності, глибоку емпатію до кожної людини, готовність допомогти й підтримати навіть у найскладніших ситуаціях. Він умів надихати, згуртовувати, знаходити слова підтримки там, де, здавалося б, їх уже не залишилось.

Його постать назавжди залишиться в серцях тих, хто мав честь знати його особисто, працювати поруч і розділяти спільну справу боротьби за людяність.

Дякуємо тобі, Олександре!

Пам’ятаємо! 

Відео пам'яті Олександра Гатіятулліна.